Геопросторові дані є структурованою сукупністю відомостей про геопросторовий об’єкт, тобто об’єкт реального світу, який має визначене місцезнаходження на Землі. Саме таке базове визначення встановлює Закон України «Про національну інфраструктуру геопросторових даних».
Повноцінний набір геопросторових даних може включати:
- геометрію об’єкта;
- систему координат;
- атрибутивні характеристики;
- унікальний ідентифікатор;
- джерело та дату створення;
- відомості про точність;
- правила доступу й оновлення;
- метадані для пошуку та використання набору.
Залежно від характеру об’єкта його просторова складова може бути представлена різними типами геометрії:
- Point, точка для будинку, входу, зупинки або оголошення;
- LineString, лінія для дороги, маршруту чи інженерної мережі;
- Polygon, замкнений контур земельної ділянки, будівлі або району;
- MultiPolygon, набір полігонів для території зі складною чи розділеною геометрією;
- растр, цифрове зображення поверхні, наприклад супутниковий знімок або ортофотоплан.
Геометрія показує, де розташований об’єкт і яку форму він має. Атрибути описують його властивості. Наприклад, полігон земельної ділянки визначає її межі, а пов’язана таблиця може містити площу, кадастровий номер, форму власності та цільове призначення.
За законодавчою класифікацією геопросторові дані поділяються на базові та тематичні. Базові формують уніфіковану координатно-просторову основу, до якої належать, зокрема, державний кордон, адміністративно-територіальні одиниці, адреси, будівлі, транспортні мережі, гідрографія та рельєф. Тематичні дані описують окремі предметні сфери й не належать до базових, наприклад нерухомість, містобудування, екологію або інженерну інфраструктуру.
У сфері нерухомості геопросторовими даними можуть бути:
- координати квартир, будинків і комерційних об’єктів;
- контури будівель та земельних ділянок;
- межі районів, мікрорайонів і ринкових локацій;
- розташування житлових комплексів;
- точки транспортної та соціальної інфраструктури;
- функціональні, санітарні, охоронні й інші територіальні зони;
- просторові показники цін, попиту та пропозиції.
Такі дані дають змогу показувати нерухомість на карті, знаходити об’єкти в межах певної території, визначати район за координатами, розраховувати відстані до інфраструктури, будувати зони доступності та порівнювати ціни між локаціями.
Для зберігання й оброблення використовують геоінформаційні системи та просторові бази даних. Поширеними форматами обміну є GeoJSON, GeoPackage, Shapefile, KML, GML і GeoTIFF. Для коректного суміщення різних наборів потрібно враховувати систему координат, порядок запису широти й довготи, точність геометрії та дату актуальності.
Геопросторові дані не слід ототожнювати лише з координатами. Координати визначають положення окремих точок, тоді як геопросторовий набір може також містити форму об’єкта, його характеристики, взаємозв’язки та службову інформацію.
Якість таких даних залежить від точності, повноти, актуальності, логічної узгодженості та походження. Неточна координата будинку, застаріла межа району або неправильно вказана система координат можуть призвести до помилок у пошуку, аналітиці та відображенні об’єктів на карті.