Спільна часткова власність є формою спільної власності, за якої частка кожного співвласника у праві на майно визначена договором, законом, свідоцтвом про право на спадщину, рішенням суду або іншим правовстановлювальним документом. Основні правила її здійснення встановлені статтями 356–367 Цивільного кодексу України.
Частки можуть бути рівними або нерівними. Якщо їх розмір не встановлений договором або законом, вони вважаються рівними. Розмір частки може змінюватися, зокрема коли один зі співвласників за погодженням з іншими здійснив невіддільні поліпшення спільного майна власним коштом.
Важливо відрізняти частку у праві власності від частини нерухомості в натурі. Власник 1/2 квартири не обов’язково володіє певною кімнатою або половиною її площі. До встановлення порядку користування чи проведення поділу кожному співвласнику належить частка у праві на весь об’єкт.
Володіння та користування спільним майном здійснюються за згодою співвласників. Вони можуть домовитися, хто користуватиметься окремими приміщеннями, як розподілятимуться витрати та хто відповідатиме за утримання об’єкта. Якщо домовитися не вдається, порядок користування може визначити суд.
Кожен співвласник повинен брати участь у сплаті податків, обов’язкових платежів, витрат на утримання та збереження нерухомості пропорційно своїй частці. Доходи від використання спільного майна також за загальним правилом розподіляються відповідно до розміру часток, якщо співвласники не домовилися інакше.
Співвласник має право самостійно продати, подарувати, передати у спадщину або іншим способом відчужити свою частку. При продажу частки сторонній особі інші співвласники мають переважне право придбати її за оголошеною ціною та на однакових умовах. Продавець повинен письмово повідомити їх про намір продажу. Для нерухомого майна строк реалізації такого права становить один місяць від дня отримання повідомлення.
Переважне право не застосовується до дарування, спадкування та інших безоплатних способів передання частки. Водночас удаване дарування, яке фактично приховує продаж, може бути оскаржене в суді.
Співвласник також має право вимагати виділення своєї частки в натурі. Це можливо, якщо з об’єкта можна утворити самостійну нерухомість без втрати його призначення та з дотриманням технічних вимог. Якщо виділ неможливий, співвласнику за встановлених законом умов може бути виплачена грошова або інша матеріальна компенсація.
Спільна часткова власність відрізняється від спільної сумісної тим, що частки співвласників уже визначені. У сумісній власності вони встановлюються лише під час поділу, виділу або за домовленістю сторін.
Спільна часткова власність
Що таке спільна часткова власність, чим частка у праві відрізняється від частини нерухомості, як користуватися, продавати та виділяти частку.
Спільна часткова власність, це майно, яке належить двом або більше особам із визначенням частки кожного співвласника. Наприклад, квартира може належати двом особам у частках 1/2 кожному або трьом особам у частках 1/2, 1/4 і 1/4. Частка зазвичай означає частину права власності на весь об’єкт, а не конкретну кімнату чи фізично відокремлену частину нерухомості.
Інші терміни на С
Садиба охоплює земельну ділянку разом із житловим будинком, господарсько-побутовими будівлями, наземними й підземними комунікаціями та багаторічними насадженнями. Таке визначення містить Цивільний кодекс України. Поняття описує житло разом із його земельною та господарською основою, тому садибою може бути як невелике домоволодіння, так і просторий житловий комплекс на власній території. Наприклад, на ділянці розташовані житловий будинок, гараж, господарська будівля та плодовий сад, прокладені мережі водопостачання й електроживлення. Разом ці складові утворюють садибу. Для покупця важливо оцінити кожен елемент, оскільки стан будинку не пояснює стану інших споруд, території та комунікацій.
Садибна забудова означає тип житлової забудови, у якому будинки розташовані на окремих земельних ділянках із простором для подвір’я та господарського використання. Її характерними рисами є переважно невелика поверховість, безпосередній вихід із житла на ділянку та можливість облаштувати сад, місце відпочинку або допоміжні споруди. Конкретна організація залежить від планування території. Наприклад, вулиця з індивідуальними будинками, кожен із яких має власне подвір’я, є прикладом садибної забудови. На ділянках можуть розміщуватися гаражі, господарські будівлі та насадження. Умови проживання тут залежать не лише від будинку, а й від під’їздів, інженерних мереж та навколишнього середовища.
Садівниче товариство є об’єднанням осіб для організації садівництва та вирішення спільних господарських питань на відповідній території. Його діяльність може охоплювати утримання внутрішніх доріг, водопостачання, електричних мереж, охорону та благоустрій. Конкретні функції й порядок управління залежать від організаційної форми, статуту та документів товариства. Наприклад, власник має ділянку із садовим будинком на території товариства. Він користується внутрішнім проїздом, спільною системою поливу та іншою інфраструктурою. Перед придбанням такої нерухомості потрібно перевірити документи на ділянку й будинок, а також з’ясувати умови користування мережами та розмір відповідних платежів.
Садовий будинок призначений для літнього або сезонного використання. Зазвичай його використовують для відпочинку та тимчасового перебування на ділянці. У законодавчому визначенні підкреслюється, що за окремими характеристиками забудови, конструкцій та інженерного обладнання він не відповідає нормативам, установленим для житлових будинків. Наприклад, на садовій ділянці розташований будинок із кімнатою, кухнею та верандою, яким власники користуються в теплу пору року. Вода може подаватися сезонно, а опалення бути відсутнім. Інший садовий будинок може мати утеплення й сучасні комунікації. Фактичне облаштування та документальний статус потрібно перевіряти окремо.
Сайт агентства нерухомості — це корпоративний вебсайт компанії, який презентує її послуги, команду, об’єкти, регіони роботи та умови співпраці з клієнтами. Він допомагає агентству залучати звернення, демонструвати професійну експертизу та організовувати пошук нерухомості через власний цифровий канал. Наприклад, на сайті агентства можна переглянути квартири, будинки, земельні ділянки й комерційні приміщення, знайти інформацію про рієлторів, замовити оцінку об’єкта, залишити заявку на продаж або підібрати нерухомість під конкретний бюджет.
Сайт рієлтора — це персональний вебсайт спеціаліста з нерухомості або невеликої агенції, який презентує послуги, об’єкти, професійну спеціалізацію та спосіб роботи з клієнтами. Він працює як постійна цифрова точка контакту, де потенційний покупець, продавець, орендар або власник може отримати інформацію й залишити звернення. Наприклад, на сайті рієлтора можна переглянути квартири та будинки в конкретному місті, скористатися фільтрами, подивитися карту об’єктів, дізнатися про послуги, ознайомитися з відгуками та одразу записатися на консультацію або перегляд.
Самобуд це об’єкт нерухомості, який збудували без належних дозвільних документів, з порушенням будівельних норм або без правильного оформлення права на будівництво. У побуті так часто називають будинок, прибудову, мансарду, гараж, комерційне приміщення або навіть частину квартири, які фактично існують, але юридично не оформлені належним чином.
Самочинне будівництво це будівництво, реконструкція або добудова, виконані без належного права на землю, без дозвільних документів, з істотними порушеннями будівельних норм або без правильного введення об’єкта в експлуатацію. Простіше кажучи, об’єкт фізично існує, але юридично з ним не все гаразд. Це може бути приватний будинок, прибудова, мансарда, гараж, комерційне приміщення, перепланована квартира або частина будівлі.
Санітарні розриви між будівлями є відстанями, які передбачають для забезпечення належних санітарно-гігієнічних умов. Їх визначають з урахуванням призначення будівель, природного освітлення, інсоляції та можливого впливу одного об’єкта на інший. Необхідна відстань залежить від конкретної ситуації та застосовних вимог. Наприклад, поруч із житловим будинком планують звести іншу будівлю. Під час проєктування потрібно оцінити, як її розташування й висота вплинуть на освітлення та надходження прямого сонячного світла до житлових приміщень. Самої наявності вільного місця між об’єктами недостатньо для висновку про допустимість забудови.
Санітарно-захисна зона є територією навколо об’єкта, діяльність якого може негативно впливати на здоров’я людей та умови проживання. Її призначення полягає у просторовому відокремленні джерела такого впливу від житлової забудови та інших територій, що потребують захисту. Для земель у межах зони передбачаються обмеження використання. Наприклад, поблизу виробничого підприємства продають земельну ділянку. Приваблива ціна та наявність дороги ще не підтверджують можливості збудувати на ній житловий будинок. Перед придбанням потрібно з’ясувати, чи потрапляє ділянка до санітарно-захисної зони та які обмеження стосуються запланованого використання.
Свердловина є спеціально пробуреною виробкою, яку у водопостачанні використовують для забору підземної води. Для приватного будинку вона може бути основним або додатковим джерелом води. Працездатність залежить від характеристик водоносного горизонту, конструкції свердловини, насосного обладнання та фактичного споживання. Наприклад, насос подає воду зі свердловини до будинку, де вона за потреби проходить очищення та надходить до сантехнічних приладів. Наявність свердловини на ділянці не означає автоматично достатнього запасу води або її придатності для пиття. Ці характеристики перевіряють окремо, а глибина сама собою не підтверджує якість води.
Свідоцтво про право власності є документом, який посвідчує належність майна певній особі або кільком співвласникам. У сфері нерухомості такі свідоцтва видавали, зокрема, під час приватизації житла та оформлення прав на об’єкти за процедурами, що діяли у відповідний період. Наприклад, родина приватизувала квартиру й отримала свідоцтво про право власності із зазначенням її власників. Під час подальшого продажу цей документ допомагає встановити, кому належить квартира та на якій підставі виникло право. Для підготовки угоди також перевіряють актуальний склад власників, зареєстровані права й обтяження.