Гідротехнічна споруда, або ГТС, є інженерною спорудою, функціональне призначення якої пов’язане з використанням водних ресурсів, регулюванням водного режиму, пропусканням або відведенням води, захистом берегів і територій від затоплення, підтоплення, розмивання та іншої шкідливої дії вод.
Таке базове визначення використовується в українських нормативних документах: гідротехнічна споруда призначена для використання водних ресурсів, а також для боротьби зі шкідливим впливом води. Джерело.
До гідротехнічних споруд належать:
- греблі та дамби;
- водоскидні й водоспускні споруди;
- водозабори;
- канали та водоводи;
- судноплавні шлюзи;
- гідротехнічні тунелі й трубопроводи;
- насосні станції;
- берегоукріплювальні споруди;
- хвилеломи, моли та огороджувальні споруди портів;
- підпірні стіни;
- рибопропускні та рибозахисні споруди;
- елементи меліоративних систем;
- споруди гідроелектростанцій і гідроакумулювальних електростанцій;
- окремі конструктивні елементи водосховищ, ставків і накопичувачів.
За функціональним призначенням ГТС можуть бути водопідпірними, водопропускними, водозабірними, водопровідними, регуляційними, берегозахисними, судноплавними, меліоративними, енергетичними, рибогосподарськими або спеціальними.
Водопідпірні споруди створюють різницю рівнів води або утримують водний об’єм. До них належать греблі й дамби. Водопропускні споруди забезпечують контрольоване скидання або пропускання води. Регуляційні та берегозахисні споруди змінюють напрямок течії, стабілізують русло та захищають берег від розмивання.
Основні вимоги до проєктування та будівництва таких об’єктів установлює ДБН В.2.4-3:2025 «Гідротехнічні споруди. Основні положення». Норми поширюються, зокрема, на греблі, дамби, канали, шлюзи, водоскиди, насосні станції, берегозахисні споруди, гідротехнічні тунелі та споруди електростанцій.
Проєктування ГТС потребує врахування:
- рівнів і витрат води;
- швидкості течії та хвильового впливу;
- гідростатичного й гідродинамічного тиску;
- фільтрації води через основу та тіло споруди;
- льодових, температурних і сейсмічних навантажень;
- розмивання дна та берегів;
- геологічної будови й властивостей ґрунтів;
- можливості нерівномірного осідання;
- корозії, кавітації та зношування матеріалів;
- впливу споруди на водну екосистему;
- наслідків аварії або неконтрольованого пропускання води.
Особливість гідротехнічних споруд полягає в постійній або періодичній взаємодії з водним середовищем. Через це навіть локальне пошкодження, тріщина, порушення фільтраційного режиму або відмова затвора можуть спричинити значні наслідки для самої споруди, прилеглої забудови та населення.
Під час експлуатації проводять регулярні огляди, інструментальні спостереження й оцінювання технічного стану. Контролюють деформації, осідання, фільтрацію, рівень води, стан швів, затворів, водоскидів, кріплення укосів та інших відповідальних елементів. Для великих і потенційно небезпечних споруд можуть застосовуватися автоматизовані системи моніторингу.
Не кожен об’єкт, розташований біля води, є гідротехнічною спорудою. Житловий будинок, ресторан або склад на березі не належить до ГТС лише через своє місцезнаходження. Водночас причал, набережна з берегоукріпленням, дамба чи водозахисна стіна можуть мати статус гідротехнічної споруди, якщо виконують відповідну інженерну функцію.
Для нерухомості наявність ГТС поруч може мати як позитивний, так і ризиковий вплив. Дамби, водовідвідні канали та берегоукріплення можуть захищати територію, але їхній технічний стан, режим експлуатації, охоронні зони та потенційні зони затоплення потребують окремої перевірки.
Під час придбання земельної ділянки або об’єкта поблизу води варто встановити тип і власника споруди, її технічний стан, наявність обмежень у використанні землі, водоохоронних зон, прибережних захисних смуг та можливих територій затоплення. Сам факт сусідства з дамбою або каналом не визначає рівень небезпеки без відповідної інженерної документації.